Як навчити дитину постояти за себе
«Треба щоб син ріс бійцем, а не слюнтяем», – як правило, вигукують батьки, пам'ятаючи свій гіркий дитячий досвід.
Всі батьки бажають для своїх дітей тільки найкращого і хочуть, щоб ті, не повторювали їхніх помилок. Бо вчать дітей постоять за себе. От тільки іноді ці уроки призводять лише до погіршення ситуації.
Як же правильно навчити дитину постояти за себе?
Індивідуальний підхід
Є люди боязкі і тихі, а є сміливі і бойові. Якщо в ранньому дитинстві спробувати зробити з тіхоні бійця, при цьому вимагаючи постійно давати здачі кривдникам і лаяти дитину за боягузтво, то його можна «зламати». Один замкнеться в собі, а інший стане маленьким хуліганом, який буде бити всіх без розбору. І коли в саду або школі, батькам почнуть пред'являти претензії, вони самі не будуть знати, що робити з розбурханим сином.
Тому рада, віддати маленького боязкого дитину в секцію боротьби, діє не для всіх. Поки ще несміливий дитина дошкільного, а іноді і молодшого шкільного віку, віку, не потрібно навантажувати його надмірної психологічної навантаженням.
Нові доброзичливі друзі
Якщо дитина потрапила в травматичну середу, краще його хоча б тимчасово вилучити з неї. Нехай він відпочине, а тим часом батьки можуть підшукати для нього більш доброзичливих однолітків. Нових дружніх дітей можна знайти серед родичів, дітей своїх друзів, у дворі, в гуртку, студії. Але навіть якщо зараз таких дітей немає, все одно не біда: для дошкільнят найважливіше спілкування в колі сім'ї.
Так само слід допомагати дитині розслабитися: грати з ним в рухливі ігри, битися з ним на мечах (ця гра дозволяє не бояться ударів), розігрувати сценки, в яких дитина буде проявляти сміливість і винахідливість, в ході ігор батьки можуть підказувати формули відповіді кривдникам. Це стосується не тільки боязких дітей, а й тих, кого дражнять.
Важливо при цьому пояснить, що обзиваються тільки дурні й некультурні люди. А найпростіший відповідь в таких ситуаціях ми самі знаємо з дитинства: «Хто так обзивається, той сам так називається».
Вчити обзиватися у відповідь не потрібно. Навпаки, нехай дитина молодшого віку знає, що це негідна поведінка і засмучуватися з-за нього не слід. Але і спілкуватися з дітьми, які обзиваються, теж не слід, для того щоб не виникала нездорова залежність. Адже багато дітей дошкільного та молодшого шкільного віку реагують на кривдників суперечливим чином: вони засмучуються, скаржаться, зляться, але проходить якийсь час, і, якщо кривдник їх покличе, вони знову біжать з ним грати.
Батьки повинні в такому разі покласти цьому край і наполягти, щоб дитина проявив гідність, припинив спілкування, яке його принижує. Таким чином, вони навчать давати відсіч кривдникові, але не ставати з ним на одну дошку.
Випадок з життя
Ось як зреагував на задираку п'ятирічний хлопчик Гриша. Він, незважаючи на своє бажання спілкуватися, засвоїв, що кривдників краще оминати і грати з доброзичливими дітьми.
Одного разу на дитячому майданчику він побачив нову дівчинку, трохи старші, і вирішив познайомитися. Але дівчинка на питання, як її звуть, почала тільки показувати мову і обзиватися. Реакція Гриші на це її дуже здивувала:
– Ти що, хуліганка? – запитав він.
– Н‑ні... – розгубилася дівчина.
– Тоді чому обзываешься, як хуліганка? Не хочеш грати – скажи ввічливо.
Гриша розвернувся і пішов шукати одному компанію, яка тут же знайшлася.
Тримай удар
Що стосується дітей старшого віку, то, звичайно, з ними не треба звертатися як з боязкими малюками. Позайматися в секції боротьби буде не зайвим будь-якому підлітку, адже там вчать тримати удар, володіти собою, терпіти біль і образу, не боятися ворога.
Правда, до підліткового віку більшість дітей вже вміють домовлятися і вирішувати спори без бійок, проте освоїти прийоми боротьби не завадить нікому. Мало що в житті може трапитися?
Найголовніше: заняття боротьбою надалі вчать дитину займати активну позицію в житті. І насамперед не просто постояти за себе, а за правду і за інших людей. Це і дає людині можливість не зациклюватися на думках про себе, долати свої комплекси і страхи.
- Читайте також: Дієві методи заспокоєння тривожного дитини